• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

Історія Глибокобалківської школи

Розвиток освіти на селі в кінці ХІХ-першій половині ХХ ст.

Красива, живописна природа нашої місцевості. Невеликі широколистяні ліси по балках, розкішні верби над струмками і ставками, буйні хліба на нивах. Такою ж була природа і в минулому. Та не таким було життя населення. Село Глибока Балка розташоване за 7 км від Решетилівки, на чудових українських чорноземах. Засноване воно було в другій половині ХІІІ ст. і належало до Решетилівької сотні Полтавського полку.

За даними 1883 року в селі Глибока Балка, а також в навколишніх хуторах Коржі, Ярошенки, Лісові, Жадани, Лисенки, Долі, Мандичі школи не було. В Глибокій Балці, наприклад, було 105 дворів, 658 жителів, і серед них лише 9 чоловік письменних.

Лише окремі, більш заможні селяни, могли віддавати дітей ,,у науку” - тобто дати їм можливість ходити на навчання до інших селян, які вміли читати ,,Псалтирь”, сяк-так написати своє прізвище - оце і вся була ,,наука”, яку могли тоді одержувати селяни

,,Учителями” були або дяки, або ,,москалі”- селяни, що довго служили в армії, або звичайні селяни, які самі змогли навчитись читати і писати в інших. Так, наприклад, Скляр Олександр навчався у селянина Кулика Івана і платив йому за це один мішок пшениці за зиму.

Згодом в селі Глибока Балка було відкрито церковно-приходську школу. Спеціального приміщення школа не мала, вона містилась у найнятій хаті Скляра Кирила Пантелеймоновича. В цій хаті навчалися діти з малих сіл: Глибока Балка, Коп’яки, Клюки, Лісові.У комбінованому комплекті І-ІІ-ІІІ класів працював один учитель.Учнів було до 50-ти чоловік. Навчання було платне. Школа працювала лише взимку, а з настанням весняних робіт діти йшли працювати. Екзамени складали в Решетилівській церковно-приходській школі. Навчання велось російською мовою.

Жителі села пам’ятають таких вчителів минулого: Андрій Тимофійович (прізвище не пам’ятають), Убийвовк Максим, Убийвовк Лаврін Григорович (дядько Лялі Убийвовк). Лише один учитель Ярченко Павло Кузьмич мав спеціальну освіту, але він був жорстокий, бив учнів. За це його в школі не любили діти. В школі того часу викладались такі предмети: ,,Закон Божий”, слов’янська мова, російська мова, арифметика. Найважче дітям було вивчати численні молитви незрозумілою їм старослов’янською мовою. Підручники були ,,Часослов'', ,,Історія Нового Завіту”, ,,Наше родноє” та інші.

У 1912-1913 роках в селі Глибока Балка на кошти земства була побудована нова школа. Земля належала братам Мандичам. Виїджаючи шукати кращого життя на південні степи, вони продали цю землю. Її купив куркуль Ярошенко Григорій. Коли земство вирішило будувати школу він відпустив для будівництва 0,5 га. землі

Школу почали будувати в 1912 році. Будівництво очолив підрядчик з Решетилівки Широковерх. Ніяких машин на будівництві не було. Всі будівельні роботи виконувались вручну, матеріали підвозились кіньми. Будівельниками були в основному найняті робітники з Решетилівки. Жителі села пам’ятають будівельника на прізвище Ребрик.

Спочатку побудували сарай, який служив їм житлом, потім почали будувати школу. Будівництво продовжувалось від квітня 1912 року до серпня 1913 року. З 1 вересня 1913 року розпочалось навчання у новій школі. В ній навчалися 51 хлопчик і 40 дівчаток, а 1/3 дітей шкільного віку не мали змоги навчатися.

В школі працювали на цей час такі вчителі: Ганна Семенівна Піхуля (завідуюча; освіта 8 класів Полтавської приватної жіночої гімназії) ,Олександра Михайлівна Полонська; освіта 8 класів Полтавської приватної жіночої гімназії), Кулина Григорівна Убийвовк (тітка Лялі Убийвовк; освіта –7 класів в Полтавського жіночого єпархіального училища).

З 1915 року 1. 09 до 15.10 1918 року замість Полонської О.М. працювала Євдокія Михайлівна Лазько (Скрипник). Галина Семенівна Піхуля займалась революційною діяльністю. Заборонені книги, які вона читала людям, ховали під підлогу. Після революції вона працювала в Києві в органах народної освіти. Бібліотека школи налічувала 598 книг. До 1.01.1914 року на школу витрачено 279 тис.28 крб. Попечителя школи не було.

На хуторі Жадани (північна околиця села Ярошенки) з 1 жовтня 1914 року почала працювати однокомплектна школа , побудована на кошти земства. В 1906 році там працювала вчителька Бабич Зінаїда Петрівна, попечителем школи був житель хутора Жадани Щербак Іван, а з 1908 року Оксентій Терентійович М’якушко.

В 1911 році на кошти Полтавського повітового земства школа була перебудована на двокомплектну. Учителями були Володимир Пилипович Савачов (завідуючий) і Олександра Володимирівна Савачова. В школі навчалось на 1.01 1913 року 52 хлопчики і 21 дівчинка, а на 1.01.1914 року – 74 хлопчики і 18 дівчаток. Землі при школі було 600 кв.сажнів. В 1913 році витрачено грошей 182 тис.10 крб. Книг у шкільній бібліотеці було 992; читачів-100 чоловік; з них дітей-72, дорослих –28 осіб. Глибокобалківська і Жаданівська школи існували і до революції 1917 року. Інспектували ці школи члени управи А.О.Власенко і інспектор народних шкіл П.Д.Фещенко.

Для написання розділу використано матеріали:

1. ,,Сборник по государственной статистике”, 1883р.

2. ,,Список населенных мест Полтавской губернии” ,1913.

3. Розповіді старожилів: Скляра Олександра Степановича; Мандича Петра Юхимовича; Пальчик Олени Іванівни; М'якушко Кирила Івановича.

Охоплення навчанням дітей
Братешківською і Решетилівською волостями

Не навчалось відповідно 604 та 1091 дітей.

Причини вибуття:

1. Неуспішність- 7%

2. Домашні обставини – 82,5%

3. Хвороба – 4,4%

4. Відсутність одягу –4,9%

5. Померли – 0,5%

Школа після 1917 року

В 1917-1920 роках навчання проводилось з великими переривами через тимчасову окупацію території німецькими військами, та через складні часи громадянської війни та іноземної інтервенції. В 1919 році уряд Радянської України видав декрети про школу, а саме:

1) було відокремлено школу від церкви і церкву від держави,

2) скасовано плату за навчання в усіх без вийнятку школах,

3) запроваджено спільне навчання хлопців та дівчат,

4) з навчальних планів було вилучено ,,Закон Божий”.

З 1920 – 1921 років і Глибокобалківська школа і Жаданівська працювали, як початкові. Завдання початкових шкіл цього періоду - здійснення всеобучу в об’ємі початкової 4-річної школи. До 1930 року Глибокобалківська і Жаданівська школи були початковими.

В 1930 році Глибокобалківську школу перетворено на ШКМ (Школу колгоспної молоді), що давала загальну освіту в межах програми 5-7 класів та практичні навички з сільського господарства.

В 30-х роках особливо масовою стала ліквідація неписьменності. Навчальні пункти лікнепу містились при Жаданівській і Глибокобалківській школах, в с.Коржі в хаті виселеного куркуля Сидора Коржа.

Крім учителів – спеціалістів ліквідацією неписьменності населення в цей час займалась також і молодь, яка в свій час змогла одержати освіту в межах 6-7 класів. Вони охоче передавали свої знання іншим. Так, наприклад , в селі Коржі певний час в лікнепі працювали Корж Олександр Петрович, Корж Пилип Іванович. Вони навчали неписьменну молодь читати, писати, рахувати приблизно в межах програми І-ІІ класів, а далі(до 4-х класів) навчання продовжувалось під керівництвом учителів. За ці роки на території сіл Лісові, Коржі, Ярошенки, Глибока Балка стали письменними 160 чоловік.

Окремі одержавши початкову освіту в лікнепі, продовжували вчитись далі і навіть здобували професії, наприклад, Лісовий Михайло Федорович працював просто помічником бухгалтера колгоспу.

З 1930 року здійснюється Постанова ЦК ВКП(б) про загальне обов’язкове початкове навчання. Постановою Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) ,,Про структуру початкової і середньої школи В СРСР” від 16 травня 1934 року встановлено єдині типи загальноосвітньої школи: початкова (1-4 класи), семирічна (1-7 класи) і середня (десятирічка). Жаданівська школа залишилась початковою, в ній навчались учні з сіл Ярошенки, Долі, Жадани, Лисенки, Коржі, Мусійки . Глибокобалківська школа стала семирічкою. В 9-10 класи учні ходили в Братешківську або в Решетилівську школи.

Зростає кількість учнів 5-7 класів. Виникає потреба в добудові приміщень. В 1936 році було закінчено будівництво другого приміщення Глибокобалківської школи, де розмістились два класи, піонерський клуб і квартира для вчителів. В роки ІІ-ІІІ п’ятирічок підвищується питома вага середніх шкіл. Це видно з аналізу сітки шкіл Полтавської області:

У зв’язку з цим, розпочався перехід до загальної семирічної освіти на селі і десятирічної в місті, число початкових шкіл скоротилось, семирічні школи реорганізовано в середні. В Решетилівському районі в 1941 році було 7 середніх, 22 семирічних, 31 початкова школа.

На одну школу припадала така кількість населення:

Число класів – комплектів у Решетилівському районі на 15 вересня 1940 року було 375, а на 1 січня 1941 року-376. Середня наповненість класів була 21 учень. На 1000 чоловік населення було учнів І-ІV класів- 69, V-VІІ класів- 65, VІІІ -Х класів- 18. На кінець 30-х років значно зросла загальна і спеціальна освіченість населення Решетилівського району. На 53404 чоловік населення Решетилівського району за переписом 1939 року було людей вищою освітою 290 чол., а з середньою - 3947 чоловік. Так розподіляються люди з середньою і вищою освітою в Решетилівському районі в 1939 році:

Особливо зросла кількість освідчених людей серед молоді, бо піклування партії і держави про школу викликало великий потяг до навчання. За переписом 1939 року вища і середня освіта в Решетилівському районі в процентах до загальної кількості населення з даним ступенем освіти в розрізі років становила такий процент:

В Жаданівській початковій школі в 30-ті роки було 4 класи і 2 класи – комплекти, учнів було 60 чоловік. Вчителями працювали Андрій Якович Пустовар. Після смерті Марії Василівни в 1939 році працювала Гнида Оксана Григорівна. В Глибокобалківській семирічній школі було класів-комплектів-7, учнів-210 .

Учителями в передвоєнні роки працювали Тернівський Микола Михайлович, Геращенко Денис Іванович, Горулько Іван Іванович, Крамар Микола Гнатович та нші.

Людей з вищою освітою в селах нашої місцевості було 4, з середньою освітою – 21. Зросла в 30-ті роки і культура населення району. На даний час в районі було 90 бібліотек з кількістю книг 42882. В 1940 році в районі було 4 кінопересувні установки, кінотеатр. Серед кіноустановок –3 були звукові. Зросла кількість клубів. Тираж районної газети ,,Колгоспник” в 1941 році становив 2500 екземплярів.

Побут населення змінився.Зросли заробітки колгоспників. Це дало можливість всім дітям навчатись у школах, технікумах. Лише в селі Коржі в 1937-1940р.р.одержали середню педагогічну освіту 4 особи.

Школа в роки Великої Вітчизняної війни

Розвиток народної освіти на селі був перерваний нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз в 1941 році. У вересні 1941 року навчання проводилось кілька днів. 22 вересня 1941 року село було зайняте окупантами. Згодом відкрилась окупаційна школа в Глибокобалківській та Жаданівській школах. Навчались учні за підручниками Радянських видань, але з чисельними виправленнями за вказівкою окупаційних властей. З'явився ,,новий” предмет ,,Закон Божий”. Нові порядки були не до душі учням і батькам.

У Глибокій Балці цього ж року учні розбіглися і школа була закрита .У Жаданівській школі навчання продовжувалось. Був випадок коли учень Лисенко Василь Петрович в школі на портреті Гітлера виколов очі. Довго допитували учнів, але ніхто не виказав. Приміщення Глибокобалківської школи окупанти перетворили на табір військовополонених. Приміщення огородили колючим дротом. В таборі були нелюдські умови життя. Полонених били, багато з них хворіло.До табору не можна було підходити, щоб передати їсти. Військовополонених було до 400 чоловік. В 1942 році їх невідомо куди перегнали. Школа стала пристановищем для окупантів. У неї заводили навіть коней.

24 вересня 1943 року село було визволене від окупантів, але кращі будинки Жаданівської та Глибокобалківської школи були спалені при відступі. Залишилось гірше приміщення школи. З меблів та обладнання залишилось тільки 4 парти та дзвінок. Збитки, нанесені окупантами школі обчислюються в 75000 крб.

Після звільнення початкова школа була відкрита в колишньому приміщенні Коржівської сільської ради і називалась Коржівська початкова школа, куди ходили учні з сіл: Глибока Балка, Ярошенки, Коржі, Лісові, Голуби. Замість парт були столики і ослони. Клаптики чистого паперу знайденого випадково, шпалер служив для навчання письма і арифметики.Підручників було мало.Так починалось навчання. А в уцілілому приміщенні Глибокобалківської школи взимку 1943-1944р.р. зимували колгоспники, яких фашисти залишили без хат.В 1944-1945 р.р.тут була колгоспна комора. Вікна були закладені цеглою. В одній з класних кімнат містились дитячі ясла.

В 1945 році відкрилась Глибокобалківська семирічна школа. Існували класи І-Vкл. Директором школи був Горулько Іван Іванович. За допомогою колгоспу ,,Зірка революції”в 1946 році було зроблено 10 стандартних парт і перебудовано приміщення школи так, щоб було 4 класні кімнати, а не дві.

Таким чином, існувала Глибокобалківська семирічна і Коржівська початкова школи. Учні приймали активну участь у сільськогосподарських роботах (пололи буряк, зрізували соняшник, збирали колоски).

Загинули на полях війни такі вчителі: Тернівський Микола Миколайович, Геращенко Денис Іванович, Крамар Микола Гнатович, Рукавиця Кирило Мусійович (заврайоно), Пустовар Андрій Якович, Срібний.

Приймали участь у Великій Вітчизняній: Горулько Іван Іванович, Мандич Петро Петрович, Дмитренко Василь Данилович, Пономаренко Микола Борисович, Лісовий Петро Петрович.

Школа в післявоєнний період

Тікаючи під натиском Радянської Армії, німецькі загарбники руйнували все на своєму шляху. Багато хат було спалено. Спалили фашисти і кращу, більшу шкільну будівлю. Від чудового шкільного приміщення залишилась купа битої цегли та згарище. У меншому приміщенні залишились ще деякі речі відступаючих фашистів, документи. Коли все це було вивезено, фашисти хотіли спалити і це приміщення. Вони познімали двері , поставили їх купою біля кутка школи , облили бензином і хотіли запалити . Але в цей час з боку Решетилівка почали наступ радянські війська, і фашисти не встигли здійснити своїх підступних намірів. Вони втекли в сторону с. Бакай.

Взимку 1943-1944 рр. в приміщенні школи зимували люди, яких фашисти залишили без хат. У 1944-1945рр.тут була колгоспна комора. Вікна були закладені цеглою. В одній з класних кімнат містилися дитячі ясла. Учні з с. Глибока Балка ходили в с. Коржі. Там існував піонерський загін ім. Зої Космодем’янської .Головою ради загону була учениця з с. Ярошенки Терещенко Євгенія. Піонери цього загону здійснювали велику суспільно-корисну працю. При школі існувала присадибна ділянка площею 2 га., де учні сіяли просо, овес, садили картоплю. З одержаного врожаю учням готували сніданки. Допомагали учні також і колгоспові: зрізали соняшник, збирали колоски, пололи буряки, збирали довгоносика.

Великої уваги приділяли піонери художній самодіяльності. Існував співочий гурток, драматичний, танцювальний. Клубу тоді в селі не було і учням доводилось виступати в школі на сцені, виготовленій з столиків, які заміняли парти.

Піонервожатих не було, піонерські збори проводила вчителька Капко Марія Іванівна. В 1945 році відкрилась школа в с. Глибока Балка. Існували І-V класи. Тут уже існувала піонерська дружина. На протязі 3-х років головою ради дружини була учениця Скляр Ганна, яка навчалася добре і була прикладом в дисципліні. Піонери цього періоду багато допомагали колгоспові. Так в 1946 році за селом в напрямку с. Бакай силами учнів 5-6 класів було зв’язано в снопи гречку на площі 10 га. Збирали учні також урожай кукурудзи, картоплі. Багато уваги приділялось озелененню шкільного подвір’я. Через дорогу навпроти школи піонерами цього періоду були висаджені розкішні абрикоси.

Піонерську роботу очолювала спочатку Блошенко Марія Семенівна. Особливо пожвавилась піонерська робота тоді , коли в 1946 році піонервожатою стала Олександра Омелянівна Дзюба. Під її керівництвом у 1946 р. в листопаді була створена перша в післявоєнний період шкільна комсомольська організація. Першою комсомолкою була Лисенко Віра Тимофіївна. Перший післявоєнний випуск відбувся в 1948 році.

Після закінчення війни приміщення Глибокобалківської семирічної школи не раз перебудовувалась. В наслідок раціонального використання площі створено 5 класних кімнат. В 1950 році побудовано квартиру для вчителів, сарай, а в 1958 році побудовано кролятник, який згодом став майстернею.

Приміщенню Коржівської початкової школи дано капітальний ремонт: послано підлогу, перебудовані груби, перемонтовано дах.

Відзначено урядовими нагородами: Пасічника Івана Семеновича (медаль,,За трудову доблесть”), Бордюг Т.І. (медаль,,За трудову доблесть”).

В 1957-1958 н.р. піонерська дружина ім. Чапаєва нараховувала 28 піонерів. Наприкінці навчального року 8 з них вступили в члени ВЛКСМ. В дружину входило 4 піонерські загони. З загальної кількості класів-5 по школі, всі 5 мали повну успішність. Найвищу успішність мав на кінець року VІІ клас. На кінець 1957-1958 н.р. по дружині було 7 відмінників, а саме: Щербак В., Бондаренко А., Кулик О.-7 клас, Маслова Л.- 6 клас, Лисяк К.- 5 клас, Моцаренко К.-4 клас, Лапеко С.- 3 клас. Були організовані тимурівські команди. Щиро були вдячні престарілі колгоспники Доля Лаврін, Корж Горпина та інші своїм помічникам. Особливо добре працювали тимурівці Убийвовк Катерина, Мусійко Л., Щербак В. Глибоко шанують піонери пам'ять воїнів, що загинули. Три рази протягом навчального року, клали піонери на могилу вінки зроблені власними руками. Вінки виготовляли піонери Мандич Зоя, Окіпна Олександра, Убийвовк К., Лисяк К.

25 жовтня 1957 року піонери загону в кількості 36 учнів вирушила в ліс заготовляти жолуді. Ними було заготовлено і здано в колгосп 60 кг. жолудів. В школі була кролеферма в кількості 25 кролів. За 1957-1958 н.р. було здано державі 32 кг кролячого м’яса. Люблячи і охоче доглядали піонери голубів, яких на шкільній голубофермі було 29. Силами учнів на протязі навчального року було зібранно 480 кг. металолому. Найбільше здали Кулик О.-23 кг., Лисяк К.-23 кг. Щербак В.-22 кг., Окіпна О.-21 кг. Гроші за металолом використані на побудову пам’ятника піонерам-героям. Піонери дружини зобов’язались зібрати по 3 кг. макалатури на кожного учня. Це завдання було виконано. Всього було зібрано і здано 60 кг. макулатури .Найбільше здали Лісовий М, Корж В., Івко Н., Клюка А. В березні 1958 року учнями було зібрано і здано державі 500 штук яєць.

Весною в школі проводився тиждень лісу і саду. Силами учнів було посаджено: фруктових дерев-240, декоративних-1120, кущів-900. Більшість з них посаджено в громадських місцях. В час літніх канікул більшість учнів працювала в колгоспі. Так випускиця 7 класу Івко Ніна зразу ж по закінченні екзаменів почала працювати в колгоспі дояркою. Два місяці працювала в дитячих яслах Мусійко Лідія, а учениця 5 класу Убийвовк Катерина доглядала колгоспну птицю. Учні 6 класу Мусійко І. та Ісичко В. працювали на підвозці силосу. Всього учнями за літо було вироблено 480 трудоднів. В травні 1958 року волейбольна команда дівчат зайняла на районній спартакіаді друге місце.

Піонервожатою в І півріччі була Кулик Настя Іванівна, а в ІІ -му її перевели на іншу роботу і піонерську роботу було доручено вчительці Пальчик К.І.

Піонери раз на місяць проводили збори загонів на різні теми. Випускники 7 класу цього навчального року Кулик Олексій, Дмитренко Іван, Клюка Анатолій у 1961 році закінчують 10 клас середньої школи. Випускниця Івко Ніна працює в Донбасі в системі громадського харчування. Лисенко Лідія - закінчила Решетилівську художню школу і працює в м. Чорнобилі. Бондаренко Анатолій навчається в Полтавському технікумі м'ясо-молочної промисловості.

В 1958-1959 н.р. піонерська дружина була нечисленною. Вона налічувала всього 37 піонерів. У школі не було 7 класу, лише 5-й і 6-й.Головою ради дружини була обрана учениця 6 класу Маслова Любов. Цей рік характерний для піонерів тим, що вперше застосували самообслуговування. Акивістами цього руху були Омельяненко В. та М’якушко О. Найбільш активно в усіх роботах приймав участь 6 клас, який був на той час найстарший по школі. В 1959 році юні волейболісти школи зайняли перше місце на районній спартакіаді. Піонери цього періоду в цьому році закінчили 8 клас. Деякі з них вже стали комсомольцями. Окремі вибули в інші школи. Серед них – відмінник і найкращий співак Срібний Григорій (в с.Горянку), Омельяненко Валентина, М’якушко Олександра. Всі вони і там наполегливо вчаться, ростуть гідною зміною своїх батьків.

В 1960-1961 році був перший випуск 8 класу. Глибокобалківська школа в 1960 році стала восьмирічною.

Коржівська початкова школа стала аварійною, а тому в 1963 році за 3 місяці було побудовано приміщення в с. Ярошенках на кошти колгоспу ,, Перше Травня” та Братешківської сільради.

У вересні 1963 року Коржівську початкову школу було приєднано до Глибокобалківської восьмирічної школи.

Протягом післявоєнного періоду закінчили школу 500 чоловік. Крім цього 16 учнів закінчили 11 класів вечірньої школи, підвищили освіту заочно 16 учнів.

Через прикріплення до школи допризивників, шляхом екстерну-2 чол;

На 1964 рік учнів нараховується -70, заочників-24.

В селі на 1965 рік було-6 чоловік з вищою освітою, 44 чоловік - з середньою освітою.

Виходців з села з вищою освітою- 35 чоловік.

Виходців з села з середньою освітою- 120 чоловік.

В 1975 році в селі побудовано нову школу.

Будівництво нової школи

Стара школа стала аварійною і не відповідала сучасним вимогам до навчання. Потрібно було більше 10 років ставити питання на загальних зборах колгоспників к-пу ,, Перше травня “ про будівництво нової школи. Нарешті в 1973 році будівництво її було розпочато на місті колишнього стадіону. В 1974році відбувся процес укрупнення колгоспів к-пу ,, Перше Травня “ і імені Димитрова об’єднались і Глибокобалківська восьмирічна школа була побудована достроково (раніше на один рік) у 1975році.

Щоб розпочати новий 1975-1976 рік у новому приміщенні увесь серпень місяць на будівництві працювати техпрацівники Скляр Марія Прокопівна і Базелюк Віра Олександрівна.

Потім включились учні, батьки, учителі. На будівництві працювали радісно, з ентузіазмом з ранку до вечора. Директор школи в літній період був другим виконробом. На кошти Лобачівської сільради, райвно колгоспу ім. Димитрова, було закуплено нове обладнання, яке було належно розставлене в світлих класах.

1 вересня школа впустила в свої класи радісну дітвору. Багато приклав зусиль в оформленні документації, завершенні будівництва і оснащенні необхідним нової школи колишній директор Лісовий Петро Петрович.

У будівництві школи найдіяльнішу участь взяв голова сільської ради Кукоба Петро Трохимович, виконроб Дудник Віктор Іванович. Силами учнів, вчителів побудований спортивний майданчик, географічна площадка.

На 1976 рік у школі навчалось 105 учнів . Налагоджено дворазове харчування, підвіз учнів автобусом з сіл Коржі та Лобачі. З 1977 року школу очолив Бондар Іван Іванович. З його ініціативи було збудовано погріб господарським способом. В 1986 році починається добудова шкільного приміщення і підсобних приміщень.

1986-1988р.р. директором школи була Вознюк Марія Дмитрівна. Було збудовано і введено в дію спортивний зал. В 1988-1989р.р. директором школи був Джерипа Володимир Дмитрович.

В 1989-1991р.р. –школа прийняла нового директора Гудзенко Андрія Андрійовича. З його ініціативи було розпочато будівництво їдальні на 60 місць та актового залу на 100 місць. Також було збудовано сарай і гараж для школи силами будівельників Гудзенка П.Г., Леснікова М.І. та вчителів Убийвовк О.О., Бокла І.М., Лисяк Г.М.

В 1991-1992р.р. педагогічний колектив школи очолив новий директор Убийвовк Алла Іванівна, було завершено будівництво їдальні і актового залу, проведено необхідні роботи, та обладнання цих об’єктів і введено їх в дію.

В 1992 році на проти школи було побудовано будинок для вчителів

З 1992 року по 2006 рік директором школи став М'якушко Микола Григорович . В 1993 році перед школою було закладено ,,Алею пам'яті”, висаджено кущі роз в пам’ять про 135 односельчан, які не повернулись з війни. В 1995 році в селі Глибока Балка відкрилась середня школа, яка проіснувала до 2003 року і була реорганізована в загальноосвітню школу І-ІІ ступенів по причині малої наповнюваності класів. В 2003-2004 роках за допомогою спонсорів в школу було придбано 3 комп’ютери. На 2005-2006 н.р. в школі навчається 53 учні.

З 2008 по 2009 рік директором школи була Доля Антоніна Григорівна. За цей час у школі капітально відремонтовано водогінну мережу.

З 2009 року і до сьогодні школу очолює Лисяк Ольга Іванівна. У 2016 році школу було реорганізовано у навчально – виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок», у 2021 році - школа має назву Глибокобалківський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради. Шкільний підрозділ - 65 учнів, дошкільнят -18.

За цей період спільними зусиллями адміністрації школи, педагогічного колективу, батьків, спонсорів, органів місцевого самоврядування у школі реконструйовано теплогенераторну, суттєво оновлено матеріально – технічну базу закладу, придбано сучасне мультимедійне обладнання. Колектив закладу постійно піклується про вдосконалення дизайну території та приміщення школи. Зокрема, встановлено сучасний ігровий майданчик, проведено ремонт їдальні.

Педагогічний колектив не зупиняється на шляху вдосконалення методів роботи з учнями: в освітній процес постійно впроваджуються новітні педагогічні технології та інновації, систематично проводиться пошуково-краєзнавча та дослідницька робота, учні залучаються до проектної діяльності та культурних заходів.

Вчителі школи крокують у ногу з часом і творчо реагують на виклики сучасності. Зокрема, у закладі впевнено стартувала НУШ (Нова Українська Школа), яка передбачає доступ дітей до сучасних освітніх технологій завдяки придбанню відповідного обладнання.

Протягом останніх років школа впевнено рухається шляхом перетворення на простір, дружній до учнів та їх батьків, заклад став осередком не лише освітнього, а й культурного та громадського життя села.

Коментарi