Спасибі тобі, рідна Глибокобалківська школо!

2016-07-12

Щороку, у вересневий день, коли перший шкільний дзвінок кличе дітей за парти, та наприкінці навчального року я з радістю поспішаю до своєї рідної школи, що розташована в селі Глибока Балка на Решетилівщині. Буваючи в цьому храмі науки, думками повертаюся в своє шкільне дитинство. І молодшає моя душа, і ніби розправляються крила…

Я дуже вдячний рідній школі за прекрасні роки, сповнені знань і кращих сподівань за майбутнє. 1 вересня 2013 року вона відсвяткувала сторіччя. За цей час змінилось багато поколінь і учнів, і вчителів. Але школа завжди залишалася вірною своєму покликанню – готувати справжніх синів і дочок батьківщини, які люблять найрідніших батьків, землю, мову.

Нинішня двоповерхова школа-доглянута й гарна: світлі просторі класи, сучасна матеріальна база для успішного навчання, просторий спортивний зал, майстерні для трудового навчання. Я знову залюбки повернувся б сюди, у своє шкільне дитинство, та для цього потрібно ,,відмотати” життєву кіноплівку в 50-60 років. Проте навіть півстоліття не стерли в пам’яті тих людей, які були частиною мого життя

Часто згадую вчительку Віру Тимофіївну Лисенко, моїх односельців з покоління Лисенків, які стали гідними людьми в суспільстві, -полковника міліції О.І.Лисенка, полковника Радянської Армії В.П. Лисенка, лікаря А.Т.Лисенка, вченого-агронома І.Т.Лисенка, Інженера Г.І.Лисенка. Не можу не згадати також Івана Яковича Логвиненка та Мотрону Яківну Войцеховську, професора Полтавської державної аграрної академії Григорія Олександровича Лапенка, вчителів Антоніну Убийвовк, Валентину Колотій, Олексія Коржа, Івана Ленчика, Григорія Лисяка, техніка Володимира Шкурупія, заступника головного енергетика ВО ,.Продмаш” Віктора Убийвовка інженерів Віктора Мандича, Михайла Мандича,Івана Коржа, Олексія Кулика, Івана Мусійка, О. Антоненка,Василя Латиша, Агронома й багаторічного голову Лобачівської сільської ради Петра Кукобу, полковника Миколу Лисяка, капітана другого рангу Анатолія Лисяка, підполковника міліції Володимира Жадана, військових підполковників Олексанра М’якушка, Івана Райду та Віктора Лисяка, а також інших випускників Глибокобалківської школи, які самовіддано працювали на теренах нашої батьківщини. Я також закінчив Харківський держуніверситет, став педагогом, понад 30 років працював директором полтавських профтехучилищ №№ 2,4,5

Віддаючи шану рідній школі, хочу ще раз згадати її директорів – Андрія Стратійовича Шкурупія, та Петра Петровича Лісового. Не одне покоління достойних людей виховали вчителі Тетяна Іванівна Бордюг,Ольга Яківна Лісова, Меланія Йосипівна Мордик, Василь Данилович Дмитренко, Катерина Іванівна Пальчик, Оляна Панасівна Клюка, Варвара Василівна Кулик, Микола Борисович Пономаренко, Петро Петрович Мандич, Євдокія Василівна Мандич та інші.

Іван Тимофійович Лисенко як посланець Радянського Союзу свого часу передавав досвід вивчення сільського господарства на далекій Кубі. Володимир Миколайович Жадан – учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС. Інженер-енергетик В.О.Убийвовк був депутатом Полтавської міської ради 1-го та 3-го скликань. Нині він голова Полтавського обласного відділення ветеранів Великої Вітчизняної війни, крайовий отаман обласного Козацького товариства Соборного козацтва України ,,СІЧ”, член Громадської ради при облдержадміністрації. Фахівець атомної енергетики Анатолій Петрович Мандич брав участь у запуску космічних апаратів на космодромі Байконур. На жаль, під час виконання одного із завдань він загинув.

Школа - це велика книга життя, де починаються історії усіх її вихованців. Любімо й не забуваймо цього острівця шкільного дитинства та юності, який завжди радо відчиняє перед нами двері у наше по-своєму прекрасне минуле!

Олександр Кулик,

випускник Глибокобалківської

школи 1953 року

Вечірня Полтава №20 2016 рік